Акимов Николай Михайлович – НАЙТИ СОЛДАТА

1923 — 1998

На початку війни його разом із групою комсомольців мобілізували на будівництво оборонного рубежа по Волзі. Коли восени 1941 року фашисти підійшли до рубежа, був відданий наказ залишити лінію оборони. На той час територію, де був його дім, уже окупували німці. Після розгрому німців під Москвою був призваний в армію 25 грудня 1941 року. Став наводчиком 45-мм протитанкового знаряддя і вже в січні 1942 року був на фронті в складі 134 дивізії. 12 квітня відбулася танкова атака на цій території. Уже через місяць після поранення та госпіталізації він знову повернувся до лав армії, проте уже в складі 145 с.д., 403 с.п., 43 армії в районі Ярцево-Демидово. Після низки боїв за вихід з оточення та виконання поставленого завдання наказом командира полку було присвоєне звання сержант. Взимку 1942—1943 був направлений в окремий особовий батальйон. Зі снайперськими гвинтівками воював на передовій і вже 14.12.1942 був нагороджений медаллю «За бойові заслуги».  В січні 1943 батальйон побував у нічній атаці на Безіменну висоту. Чудом залишився живий та 31.05.1943 був нагороджений орденом «За відвагу».  Літом 1943 року в складі 306 с.д., 938 с.п. в наступі під Смоленськом від розірваної гранати отримав чисельні рани (5 на ногах та 3 в руки). Якби не автоматний диск, в якому застряг осколок, міг би отримати смертельну рану в живіт. Довго лікувався в госпіталях, потім був направлений у 145 запасний полк 2 Білоруського фронту, де був командиром відділення зводу розвідки. Був направлений у воєнне училище в Уральськ, звідки в квітні 1945 року вийшов офіцером, командиром кулеметного зводу. Повернувся на фронт, був в Польщі, в запасному офіцерському полку 4 Українського фронту. В бою був поранений гранатним осколком і потрапив у польський госпіталь, де 9 травня і дізнався про перемогу. 23 липня 1945 року командував зводом і маршем через Польщу на Львів. Був направлений на подальшу службу в м. Острог Рівненської області, в 494 кулеметно-артилерійський батальйон 159 ордена Олександра Невського, де став командиром кулеметно-артилерійського зводу, 13.06.1945 був нагороджений орденом «Червоної зірки». Тут познайомився із моєю бабусею і 23 жовтня 1946 року почалася історія нової сім’ї, нащадками якої є ми. Усе своє подальше життя працював на педагогічній ниві.

Інформацію надіслали рідні героя

Перейти к разделу «НАЙТИ СОЛДАТА» на сайте «Бессмертный полк Украины».