Багмет Петр Иванович – НАЙТИ СОЛДАТА

        Моєму дідусеві Віталію було 3 роки, як його батько Багмет Петро Іванович пішов на війну в 1941 році і пропав безвісти у  Севастополі. 50 років дідусь його шукав, але безрезультатно.

     В 2000-ому році моя бабуся Ніна розпочала нові пошуки. Вона зверталась до родичів, сусідів, інтернету, спогадів однополчанина, перечитала безліч книг про Севастополь. Ось про що вона дізналась:

   Багмет Петро Іванович був у місті Новомиргороді Кіровоградської області партійним працівником райкому партії. Війна застала всіх зненацька. 31.07.1941 року весь день він працював на евакуації, прийшов ввечері додому, не встиг і повечеряти, як о 22.00 годині біля хати зупинились два вершники з запасним конем. Петро Іванович поцілував дружину, сонного сина (мого дідуся) і помчали вершники у темінь, як виявилось у вічність. Німці у Новомиргород прийшли першого серпня. Лист з фронту прийшов лише один і він був із Севастополя.  Пізніше дружині Шурі  прийшла звістка , що чоловік пропав безвісти. Це був квітень 1944 року під час визволення Севастополя.

   Зі спогадів його однополчанина, жителя м. Златополя Кіровоградської області виявилось таке: Петро Іванович Багмет був помічником комісара батареї. Під час однієї з атак дідусь був попереду. Його тяжко поранили і він був доставлений на санітарний корабель. Була чутка, що німці розбомбили цей корабель.

   Далі доля Петра Івановича невідома. Але знаю одне він був героєм.

  Моя бабуся Ніна говорила, що в одній з передач «Жди меня» адмірал прохав висилати фото всіх, хто пролив кров за Севастополь, живих і мертвих, і тих, хто пропав безвісти. Вони всі герої і їм буде зроблена стела вшанування героїв.

  Я, коли виросту, обов'язково поїду в м.Севастополь, покладу квіти і поклонюсь всім захисникам міста.

  А 9-го травня обов'язково піду на алею героїв в м. Одесі, адже я одесит, і покладу квіти до пам'ятника невідомому матросу. Адже я достовірно знаю, що тяжко пораненого Петра Івановича везли в Одесу. Можливо останній свій притулок він знайшов на дні Чорного моря.

  Мій батько Богдан народився і виріс на Кіровоградщині, а після армії доля його звела з моєю мамою Іриною в Одесі. В цьому місті вони живуть вже більше 20 років, не знаючи, що коріння їхнього роду поруч. Хіба не дивно?

   Багмет Ярослав  10 років м. Одеса

Перейти к разделу «НАЙТИ СОЛДАТА» на сайте «Бессмертный полк Украины».