Броніцький Олексій Васильович – НАЙТИ СОЛДАТА

Мій дідусь, БРОНІЦЬКИЙ ОЛЕКСІЙ ВАСИЛЬОВИЧ, повний кавалер орденів Слави, інвалід Великої Вітчизняної війни, брав активну участь у визволенні нашої Батьківщини від німецько-фашистських загарбників на Ленінградському, 3-му Білоруському фронтах, визволяючи від ворога прибалтійські республіки, місто-герой Ленінград, м. Кенінсберг.

 В роки Великої Вітчизняної війни дідусь служив повітряним стрілком-радистом екіпажу літака ПЕ-2 140 бомбардувального авіаційного полку, 276 бомбардувальної авіаційної дивізії. Дідусь виконав більше 150 бойових вильотів на бомбардування живої сили та техніки ворога. Із них більше 50 у розвідку, в глибокий тил ворога.

За бомбардування Толмачовського мосту, по якому проходила залізниця з Півдня на Ленінград, мій дідусь отримав перший орден Слави 3 ступеня. Ця залізниця мала велике значення для ворога. По ній німці підвозили під Ленінград живу силу і техніку. Я не можу не згадати тяжкий і страшний бій дідуся 15 січня 1944 року, коли Ленінградський фронт перейшов у наступ. Екіпаж літака ПЕ-2, де пілотом був Валентин Самохвалов, штурманом Олександр Ільїн і мій дідусь стрілок-радист, був збитий зенітним вогнем. Літак загорівся в повітрі і упав на землю. Пілот і штурман загинули, а мій дідусь залишився живий. Все своє життя саме цей день дідусь вважав своїм другим днем народження і завжди пам’ятав його.

За виконання бойових завдань і проявлені мужність і героїзм, дідусь був нагороджений орденами Слави 1, 2, 3 ступеню, орденом Великої Вітчизняної війни 1 та 2 ступеню, багатьма медалями. Демобілізувавшись у травні 1946 року інвалідом 2 групи, здобув юридичну освіту і пропрацював народним суддею 34 роки. За хороші успіхи в роботі він неодноразово був нагороджений почесними грамотами, цінними подарунками обласного та Верховного суду УРСР, його прізвище занесено в книгу трудової Слави Верховного суду УРСР, він був учасником у 1970 році зустрічі кавалерів 3-х орденів Слави в Москві, де міністр оборони, маршал Радянського Союзу, Гречко вручив йому іменний ручний годинник. Мій дідусь 9 травня 1985 року, в честь 40 річчя перемоги над фашистсько-німецькими загарбниками, був учасником параду перемоги в м. Москві.

Він почесний громадянин міста Андрушівки Житомирської області, а також почесний громадянин Коростишівського району Житомирської області, заслужений юрист УРСР. У роки Великої Вітчизняної війни, працюючи народним суддею, мій дідусь вів боротьбу за людину, за добро і справедливість. 3 лютого 1993 року дідусь помер. У вересні 1993 року до 30 провулків та 118 вулиць м. Коростишева Житомирської області додалася ще одна імені ОЛЕКСІЯ БРОНІЦЬКОГО, мого дідуся. А закінчити я хочу рядками із вірша: «Спасибо деду на победу, за каждый отстоявший дом, за небо чистое, за веру, за то, что мы тепер живем!»

Перейти к разделу «НАЙТИ СОЛДАТА» на сайте «Бессмертный полк Украины».