Кедровский Григорий Арсентиевич – НАЙТИ СОЛДАТА

На уквітчаних садами землях Еллади, а саме на Миколаївщині, Березнегуватського району в мальовничому селі Калинівка 1922 року народився мій дідусь Кедровський Григорій Арсентійович.

Я ним дуже пишаюся, бо його життєвий шлях був наповнений бойовими і трудовими подвигами. Про них мені розповідала бабуся. Також багато про нього писалося в газетах, не тільки про його воєнні подвиги, а про подвиги вже після війни –подвиги праці. Дідусь зростав на землі широких степів. Тут він вивчився і одразу ж на війну. Фронтовий шлях мій дідусь розпочав 16 березня 1944 року у складі 416 Червонопрапорного ордена Суворова стрілецької дивізії Третього Українського фронту, кулеметником. Війська з боями просувалися на захід. З кожним кілометром вороги чинили більший опір. Бійці діяли дуже рішуче й сміливо. Кулемет дідуся не вмовкав. Два дні тривав жорстокий та кровопролитний бій і висоту було взято. 27 липня 1944 року дідусь разом з іншими воїнами підійшли до Вісли. Командування дивізії наказало готувати підручні засоби для її форсування. Утримуючи оборону впродовж дамби, воїни збивали плоти. За темряви переносили їх до берега.

В ніч на 1 серпня спробували форсувати річку. Гітлерівці помітили на плесі річки плоти й відкрили по них шалений вогонь. До свого берега повернулися лише ті, хто вмів добре плавати. Протягом тижня прагнули здолати Віслу, але успіху не мали: надто великі вогневі засоби і сили зосередив противник на цьому напрямку. Але згодом все-таки невеликій групі воїнів вдалося переправитися і ,,зачепитися,, за маленький клаптик землі, що і стало поштовхом до здійснення наміченої операції. Одним з цих бійців і був мій дідусь. Над позиціями наших бійців час від часу з’являлися літаки противника. Фашисти скидали бомби, стріляли з кулеметів. В цей день точився повітряний бій. Коли наші літаки почали програвати мій дідусь спрямував свій кулемет в небо. І… ось нарешті мотор почав диміти. Німець падав, як застрілений шуліка. Гітлерівець вистрибує з парашутом і приземляється просто на наші позиції.

Це ще одна сторінка з життя мого дідуся. На фронтових дорогах дідуся, було ще безліч таких епізодів, були Кишинів, Варшава, Кенігсберг і Берлін. Вулицями звільненої Варшави.(дідусь на задньому сидынны) Боротьба за Берлін точилася не на життя, а на смерть.,. щоб завершити велику справу – піднести Прапор Перемоги над Берліном. За цю битву дідусь отримав медаль «За взяття Берліна В Берліні разом з друзями(по середині) У 1946 році ст... сержант Григорій Арсентійович Кедровський повернувся до рідної домівки. На його грудях сяяли бойові ордени вітчизняної війни І і ІІ ступенів, медалі «За бойові заслуги», " За звільнення Варшави", "За взяття Берліна". Загалом дідусь отримав 13 медалей. В цьому числі були  «За перемогу над Німеччиною» медалі річниць перемоги над Німеччиною та збройних сил СССР «Ветеран праці».

Я дуже пишаюся моїм дідусем і за те що він отримав стільки нагород. Під час цієї розповіді в бабусі ближчали сльози на очах, а в мене перехоплювало дух.

Перейти к разделу «НАЙТИ СОЛДАТА» на сайте «Бессмертный полк Украины».