Я дуже хочу, щоб усі знали мого прадідуся-солдата, як людину з сильною волею. Хочу, щоб мого прадіда знали, як героя!
Я Дарина Хоменко. Сьогодні я хочу розповісти Вам про мого прадіда Прокопа. Це лише розповідь про одного з чотирьох прадідів,які брали участь у Великій Вітчизняній війні.
У домашньому архіві,як сімейна реліквія,зберігаються архівні документи дідуся. Ті документи,які були з ним під час війни, документи про нагороди, старі фотографії.
Ось беремо в руки перший документ — свідоцтво про народження. Королевич Прокіп Опанасович народився 10 травня 1918 р. на Житомирщині .
У 1930 р. — закінчив п’ятирічну школу.
1938—1939 р. — курсант стрілкового полку.
1939—1940 р. — 3-й окремий розвід батальйон командир розвід взводу.
1940 березень – червень -поранення, госпіталь.
1940 червень – січень 1942 старшина роти.
2 березня 1942 -14 листопада 1943р. командир розвід групи в діючому партизанському загоні імені Сталіна.
1943—1946р.старшина танкової батареї.
Демобілізований 12 червня 1946р.
На жаль, тільки записи в документах нам розповідають про довгий і не простий шлях, яким 8, а не 4 воєнних роки пройшов мій прадід до перемоги. Найяскравішими спогадами, якими ділився дідусь з моєю мамою,це партизанський супротив у тилу ворога. За що і був нагороджений орденом.
Перейти к разделу «НАЙТИ СОЛДАТА» на сайте «Бессмертный полк Украины».