

Кузуб Анатолій Васильович народився 1921 року в селі Кузубівка Хорольського району Полтавської області в селянській родині.
Доля склалася так, що трудову діяльність розпочав на шахтах Донбасу. В березні 1941 року його призвали на службу до Червоної Армії. Служив у 110-му танковому полку, який дислокувався у місті Чугуєві. Після початку війни полк поспішно повантажили у вагони і відправили на фронт. Біля Ново-Зибкового вступили в бій.
У першому ж бою більшість танків було серйозно пошкоджено. На озброєнні у стрільців були лише гвинтівки з багнетами, від полку лишилося лише 27 бійців. Залишки полку відправили до Сталінграда. Там полк розформували і Анатолія Васильовича відправили до іншої частини.
Потім був, згубний для Радянської армії бій за Харків, оборонні бої на Дону. В одному з боїв отримав поранення, але залишився при своїй частині. Під час оборонних боїв на Дону був нагороджений медаллю «За бойові заслуги». У 1942 році, після загального наступу наших військ під Сталінградом, брав участь у форсуванні Дону. Потім було визволення Дніпропетровська, форсування Дніпра, участь у звільненні Києва і Житомира, Проскурова та Бердичева. Закінчив війну Анатолій Васильович, визволяючи німецьке місто Штеттін (нині польський Щецин), після чого їхню частину перекинули на допомогу повсталій Празі. Демобілізувався в званні старшини. Нагороджений орденом Червоної Зірки і медаллю «За звільнення Праги».
По війні ще служив два роки в Німеччині у складі обмеженого контингенту радянських військ. Після демобілізації переїхав до Семенівки і працював водієм в АТП-16042. Створив сім'ю, мав трьох дітей.
Помер 30 травня 2010 року.
Перейти к разделу «НАЙТИ СОЛДАТА» на сайте «Бессмертный полк Украины».