Мєзєнін Петро Михайлович та Рогоча Ольга Петрівна НАЙТИ СОЛДАТА

Мєзєнін Петро Михайлович Народився у м. Красноярськ в 1923 році. Звістку про початок війни, як і всі випускники шкіл, отримав на наступний день після випускного. Незабаром пішов працювати на завод, який згодом перепрофілювався на виготовлення запчастин до воєнної техніки та зброї. Праця була важкою. У 1942 році призвали в армію. Його направили в Оренбурзьке льотне училище, де довелося здобувати за прискореним курсом, спеціальність радист-стрілок. На війну потрапив у жовтні 1942 року. Воював у 20 Гвардійському авіаційному Севастопольському полку, механіком з електро та спецобслуговування. Під час служби здійснив 650 бойових вилетів. Брав участь у звільненні України від німецьких загарбників, за що був нагороджений Орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня та медаллю «За бойові заслуги». По закінченню війни його полк приземлився у Миргороді, де він і оселився. Помер у віці 69 років. Рогоча Ольга Петрівна Народилася у м. Миргород в 1921 році. За декілька днів до окупації німцями міста вона пішла добровольцем на фронт, не сказавши про це нікому з рідних. Про воєнні роки вона не любила згадувати і ми не одразу дізналися про те, що наша бабуся була на війні. Не дивилася воєнні фільми, казала, що там показують неправду. «Ніяка кухня за бійцями не їде, ми її тижнями не бачили!» – згадувала бабуся. Воювала у зенітних військах, була зенітницею, а це означає, що всю війну була на передовій у найгарячіших точках: Курська дуга, визволення України. Нагороджена Орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня. Перемогу зустріла у Польщі, але у 1945 році війна для неї ще не закінчилася. Їхня дивізія несла службу у Польщі ще два роки. Повернулася з війни аж в 1947 році у своє рідне місто, де й жила усе життя.