Пателетень Василь Якович / / НАЙТИ СОЛДАТА

Пателепень Василь Якович народився на тихій вулиці Толстого, селища Димер. Його босоноге дитинство минало в перші роки радянської влади. Ріс і мужнів разом з нею. Всі стежки — доріжки сходжені тут його ногами. Тут гралися у війну, і він неодмінно був «червоним», і неодмінно командиром. Тут ходив до школи. Звідси в серпні 1939 року пішов в армію. Додому не повернувся, бо не іграшковою, як у дитинстві, була та війна, а з кров'ю, смертями... Дорогами війни прийшов у Литву гвардіі лейтенант В. Я. Пателепень. Він був командиром батареї 45-міліметрових гармат в 19-й гвардійській стрілецькій ордена Леніна Руднянсько-Хінганської Червонопрапорної ордена Суворова другого ступення дивізії. Влітку 1944 року брав участь у боях на річці Швентойє біля Укмерге, потім звільняв Каунас. Тут він був поранений, але залишився в строю. Після пам'ятного бою під містом Расейняй, за який наказом командуючого 39-ї армії Василь Яковив був нагороджений орденом Червого прапора, він ще довго воював у Литві, згодом у Східній Прусіі. Був нагороджений ще трьома ор-ми. В бою на Земландському півострові офіцер був тяжко поранений і помер у госпіталі міста Гольдбах (тепер Славінськ, Гвардійського р-ну, Калінінградської області) 16 квітня 1945 року, всього менше місяця не доживши до славної Перемоги, де й похований. У музеї бойової слави Вільнюської школи №37 про нього зібрано багато матеріалів. Перша нагорода в січні 1943 року — орден Червоної Зірки, друга — вересень 1944 року — орден Червоної Зірки, третя — березень 1945 року — орден «Червого Прапора». Орденом Вітчизняної війни I ступення був нагороджений 27 квітня 1945 року.