Солдати Перемоги Солдатська доля на війні примхлива, мов зозуля. Одному накує довгу життєву дорогу, іншому – лише крок до першої атаки... До воїнів-переможців зі світлини доля-зозуля була милосердною і вберегла їх не лише для справ ратних. Може, у цьому і є найвища земна справедливість. Адже люди, які в світ прийшли творити, повинні залишатися в ньому вічно. У своїх ділах, у пам'яті тих, кому ті діла продовжувати. А світлина, датована 9-м травня 1947 року, – єдина і найцінніша в нашій сім'ї з тих далеких часів, коли мій батько, Іван Іванович Перепелиця, проходив післявоєнну службу у 38-му окремому воєнно-будівельному батальйоні. Щиро вірю, що доля подарувала комусь із фронтовиків, зображених на потемнілій світлині, окрім усього, ще й довголіття. І вони відгукнуться на мій лист. А може, це зроблять їхні близькі або рідні, впізнавши свого батька, діда, брата. Буду вдячний. На знімку: молодший сержант І. Перепелиця (сидить перший зліва) разом із бойовими побратимами.
Перейти к разделу «НАЙТИ СОЛДАТА» на сайте «Бессмертный полк Украины».