Савчук Микола Володимир / / НАЙТИ СОЛДАТА

Вітаю усіх з днем Перемоги! Хочу поділитися історією, яку знають тільки у нашій родині. Мій дід Савчук Микола Володимирович, народився 25 жовтня 1925 року, у с.Рудня Могилянська Коростенського району, Житомирської області, у сім’ї селянина. Він був найменшою дитиною в родині. Коли почалася війна мій дід закінчив 7 класів, але був достатньо високого зросту і виглядав старшим за своїх однолітків. На початку 1944 року прийшла повістка на фронт Петру- старшому брату мого діда. А той навпаки був слабким і хворобливим, і батько вирішив відправити замість нього cвого молодшого сина. Так, мій дід у свої 18 років із документами старшого брата пішов на фронт. За розподілом Коростенського РВК він був направлений до “228 Сталинградского стрелкового полка 181 Сталинградской ордена Ленина краснознамённой орденов Суворова и Кутузова стрелковой девизии”. А восени його родина отримала звістку, що червоноармієць Савчук Петро Володимирович 1923 року народження зник безвісти 31.08.1944 р. Це була страшна новина для всієї родини. На жаль, мати не змогла витримати такого удару і невдовзі померла. А по закінченню війни, одного пізнього вечора до хатини, де жила, на той час вже заміжня сестра Тетяна у с.Поліському , у вікно постукав чоловік, і попросив, щоб його впустили. Він був сивочолий, і дуже виснажений, хоча ще здавалося молодий. Навіть рідна сестра не відразу впізнала в ньому Миколу. Мій дід не любив згадувати про ті часи і тим більше розповідати що йому довелось пережити… як потрапив у полон і був в таборі для військовополонених, які знущання витримав і завдяки чому вижив. Як в останні хвилини зважився тікати, розуміючи, що все одно помре, як не від кулі то в печах концентраційного табору «Аушвіц». Як товариш з яким він домовився тікати замешкався, і його застрелили. Який довгий та страшний шлях він пройшов, вертаючись додому… Цю історію мій дід розповідав неохоче і не усім. Він боявся, адже часи були такі несправедливі: якщо ти вижив там, тоді ти — зрадник. Згідно з його справжніми документами, на фронті він не був, і тому не хотів нікому нічого доводити. Напевно, те, що пережив у молоді літа скоротило його вік — дід помер, коли йому було 56 років. І ось декілька років тому на сайті “ УБД Меморіал” я знайшла деякі відомості. Згідно центрального архіву міністерства оборони “ Из личного дела рядовой Савчук Пётр Владимирович 1923 года рождения, Коростенского району, 11.05.1944 награжден медалью “За отвагу”, и 05.08.1944 медалью “За боевые заслуги”. 31.08.1944 пропал безвести . Польща, Келецкое воеводство м. Лагов, высота 552,2 , номер дела 334”. І тільки ми знаємо, що тим Петром був Микола. Скільки років не мине, я ніколи не припиню пам'ятати та пишатись своїм дідом.