Северін Павло Андрійович / / НАЙТИ СОЛДАТА

Невелике місто Зіньків Полтавської області. Саме у ньому 24.08.1924 народився Северін Павло Андрійович, мій вітчим. Коли почалася війна, йому було лише 16 років, однак це не зупинило його бажання захищати Батьківщину. Він додав собі вік, і його взяли на навчання до Київського артилерійського училища. Навчання проходило швидко (3,5 місяці), і вже у жовтні 1941 року Павло Андрійович, якому вже тоді насправді виповнилося 17 років, був призначений командиром взводу на Карельському фронті. В нашому сімейному архіві зберігається лист, який Павло писав своїй матері зі шпиталю після поранення у лютому 1942 року. Коли читаєш цей лист, важко уявити, що міг відчувати 17-річний юнак… Кулю, про яку він пише в листі, він носив у собі до останнього дня свого життя. Після шпиталю – знову на фронт. Південний фронт, де його призначили командиром батареї, Північнокавказький фронт, а з червня 1944 року – 3-й Український фронт, з яким він закінчив війну в травні 1945 року в Болгарії. Бойові нагороди: орден Червоної Зірки, орден Вітчизняної війни, медалі «За оборону Кавказу», «За перемогу над Німеччиною», медаль Болгарської Народної Республіки «За участь у звільненні Болгарії». В моїй пам'яті Павло Андрійович залишився з посмішкою. На запитання про війну лише шуткував і нічого не розповідав. Веселими запам'яталися і його однополчани, які приїздили з різних міст України. Остання така зустріч була у нас у 1980 році. А в 1983-му Павла Андрійовича не стало… Світла пам'ять залишається в наших серцях.