Шумейко Степан Петрович – НАЙТИ СОЛДАТА

Згадаємо про подвиги ветеранів, що здобували для майбутніх поколінь можливість жити у вільному світі. Важко навіть уявити, через що пройшли мільйони людей, що брали участь у тій страшній війні. Ми повинні з вдячністю пам’ятати про те, як ці величні люди віддавали своє життя за Батьківщину, за майбутнє своїх дітей.

Серед тисяч героїв Великої Вітчизняної Війни є Шумейко Степан Петрович, який пройшов ці тяжкі роки. Народився він у селі Нові Петрівці, Вишгородського району Київської області 31 серпня 1924 р. В 19 років, будучи ще молодим юнаком, був призваний та направлений до військової частини 1943 року. На фронт потрапив 10 грудня 1943 року в складі 192 стрілкового полка, потім його перевели курсантом в 681 артилерійську бригаду, пізніше – в артилерійський полк, де й перебував він аж до квітня 1950 року, поки не був демобілізований (15 квітня 1950 р. Роки війни провів на Далекому Сході в місті Благовєщенськ. «Спочатку наступали на Японію, а останні роки були на границі. Йшли туди, куди наказували» — каже дідусь. Розповіді Петра Степановича досить «скупі» на подробиці того часу, адже спогади ці дуже тяжкі... 

Після закінчення війни треба було відбудовувати та піднімати свою країну, місто. Люди, окрім війни, зазнали страшенний голод повоєнних років. Повернувшись з війни 2 травня та пробувши вдома всього 7 днів, Степан Петрович вже 9 травня пішов на роботу працювати будівельником, бо не було за що жити. Працював будівельником у місті Києві до 1961 року. Потім пішов на завод у літейний цех, а звідти – на пенсію.

У Степана Петровича добре серце, знають його односельчани, як гарну людину. Можна зробити висновок, що життя прожито достойно і діти й онуки можуть пишатися ним. Адже зроблено великий подвиг — захист Вітчизни і добросовісна праця в повоєнні роки. За свої заслуги перед Батьківщиною, отримав медаль «30 років Радянської армії» та медаль «За перемогу над Японією». Життя цієї людини змушує замислюватися над подвигом нашого народу, велич якого полягає в тому, що його творили не для себе, а для своїх нащадків, для нас. Ми зараз живемо набагато краще за них, але ж як часто жаліємося на своє життя. Варто задуматися над цим і перш за все, цінувати життя та мир.

Информацію надіслали знайомі Степана Петровича

Перейти к разделу «НАЙТИ СОЛДАТА» на сайте «Бессмертный полк Украины».