Ващев Володимир Васильович – НАЙТИ СОЛДАТА

Народився 29 червня 1922 року в місті Куйбишеві (зараз місто Самара) Російської федерації. На фотографіїї — праворуч

Через сім днів після початку Великої Вітчизняної війни йому всього було 19 років. А вже через пів року він навчався у військовому закладі. Після закінчення закладу 1 липня 1944 року воював на 1-му Українському фронті в званні лейтенанта він командував взводом 368 окремою армійською  штрафною ротою 172-ї стрілецької Павлоградської  ордена Суворова дивізії.  Тобто командував солдатами, які в мирний час були засудженні за різні правопорушення. В його підпорядкованості було 60 чоловік.

В період з 1 липня 1944 рок у по 11 травня 1945 року, коли він воював, мій прадідусь був хоробрим, мужнім та відважним офіцером, про що свідчать його подвиги та ті нагороди, про які я хочу написати.

В період наступальних боїв с 17 по 25 серпня 1944 року проявив себе як досвідчений офіцер, разом зі своїм підрозділом знищив угрупування німців а саме, вбито 84 солдат та офіцерів, взято в полон 49 солдат та 2 офіцера. За що і був нагороджений орденом «Красной Звезды», наказом 13 армії, 1-й Український фронт №212/н від 7 вересня 1944 року.

22 січня 1945 року в боях за населений пункт Запольє зі своєю ротою першим увійшов в населений пункт, де знищив три станкових кулемета і два ручних, вбито 20 німецьких солдатів та офіцерів, цими діями забезпечив безперешкодне проходження радянських солдат вперед.

28 січня 1945 року в боях за визволення станції Квейсенг зі своєю ротою знищив два вантажних автомобіля з боєприпасами та зброєю і 15 німецьких солдат та офіцерів.

Наказом 102-го стрілецького корпусу 1-й Український фронт №016/н від 20 лютого 1945 року нагороджений орденом «Отечественной войны второй степени».

16 квітня 1945 року при здійсненні прориву оборони німців та форсування річки Нейсе особисто вказував на цілі противника артилерійсько-мінометної батареї полка, які вели прицільний вогонь по вогневим позиціям противника. За особливу хоробрість та мужність, за оперативне та професійне керівництво як командира в бою, наказом 13 Армії  1-й Український фронт №269/н від 15 червня 1945 року  нагороджений орденом «Отечественной войны второй степени».

Ми знаємо, що Велика Вітчизняна війна закінчилась 9 травня 1945 року. Але мій прадідусь воював до 11 травня 1945 року, тому що він визволяв місто Прагу, яку німці довго обороняли. За це прадідусь був нагороджений медаллю «За освобождение Праги».

Після закінчення Великої Вітчизняної війни мій прадідусь продовжив службу у Радянській армії в містах України такі, як Коростень, Володимир-Волинський, Любомль а також у Німеччині  в містах Гютеборг, Альтеслагер, Гріма та закінчив службу у військовій частині в місті Калінінград Російської федерації в званні підполковник.

Хочу ще написати про випадок який мені розповіла моя бабуся Поліщук (Ващева) Людмила Володимирівна дочка прадідуся. Коли він після війни в 1960—1966 роках служив у Німеччині в місті Гютерберг радянські офіцери разом з дружинами кожного року зустрічали Новий рік та запрошували німецьких офіцерів та їхні сім’ї, і під час одного з таких святкувань прадідусь зустрівся, як потім з’ясувалось з німецьким офіцером, який воював на лінії фронту проти 747 стрілецького Келецького ордена Богдана Хмельницького полка, 172 стрілецькій Павлоградській ордена Суворова дивізії, де воював мій прадідусь, після чого на протязі багатьох років вони дружили та підтримували стосунки. 

В цьому році мій тато в архівах Радянської армії знайшов документи, які свідчать про подвиги мого прадідуся Ващева Володимира Васильовича, це наградні листи та накази про нагородження. В нашій сім’ї бережно зберігаються його фотографії, ордени та медалі. І я дуже горджусь, що у мене такий прадідусь.

Інформацію надіслала праонука Володимира Васильовича

Перейти к разделу «НАЙТИ СОЛДАТА» на сайте «Бессмертный полк Украины».