Векленко Свиридон Ісакович / / НАЙТИ СОЛДАТА

Ми, діти, онуки, правнуки, праправнуки і рідні хочемо розповісти про Векленка Свиридона Ісаковича – нашого дорогого дідуся, пра і прапрадідуся. В кінці серпня 1941 році на окупованій німцями території Петриківського району Дніпропетровської області радянської України 28-річний голова сільської ради Свиридон Ісакович вів підпільну підривну діяльність проти німецько-фашистських загарбників. Поліцай з місцевих жителів видав його німцям і вивіз до смт Петриківка, де його було закатовано і вбито. Ніхто точно не знає де опинилось тіло вбитого Свиридона Ісаковича, скоріше за все у братській могилі з багатьма іншими розстріляними партизанами-підпільниками з місцевого цивільного населення. Дружина Свиридона Ісаковича, наша кохана бабуся Неоніла Григорівна, залишившись у 24 річному віці з двома маленькими дітьми на руках, пережила дуже страшні і важкі воєнні і повоєнні часи. У 1956 та 1966 роках біля селищної ради смт Петриківка, на проспекті Петра Калнишевського (вул. Леніна), 13 та у нині Малій Петриківці (колишньому Червонопартизанському) встановлено комплекси пам’яток – Групи могил радянських воїнів, партизан, військовополонених та активістів, а також братські могили закатованих у концентраційному таборі у Червонопартизанському у 1941—1942 роках. У селищі Радісне, в якому проживав Свиридон Ісакович, також встановлено меморіальний комплекс з пропам’ятними дошками, що складається з п’яти братських могил, у яких поховано 632 радянських воїни, які загинули у роки Другої світової війни, визволяючи від загарбників селища Радісне, Кваки, Куліші та Паньківку, а також померли у шпиталях восени 1943 року. Серед них два Герої Радянського Союзу – лейтенант, артилерист Слободенюк Іван Лук’янович (1923—1943) та рядовий Дегтярьов Олександр Ілліч (1918—1943). Ми шануємо і пам’ятаємо нашого дідуся. Він був дуже хорошою людиною, залишив двох синів – Петра і Володимира, які достойно прожили своє життя, народили і виростили дітей і онуків.